Кілька днів тому наступив екватор по ремонту цього мотоцикла. Фоток і матеріалу назбиралась ціла купа, тому назріла пора вичавити з себе кілька слів і може пустити скупу сльозу.

Почнемо з некрологу.

Свіжоспечений байкер Петруха вдосталь насолодився малокубатурним крузером і вирішив пересісти на щось більш серйозніше. Аналіз помилок зроблено також на відмінно — широкий руль, 21″ переднє колесо, тяговитий мотор, який не здихатиме при присутності пасажира. Ну і хороша підвіска стояла напевно на рівні із усім вище перечисленим.

З такими забаганками варіантів було мало — і героєм цієї біографії став мотоцикл Honda Transalp XL600v 98 року.

Хоча усе могло скластися по-іншому — якщо власника мота охопив би всесторонній успіх, на операційному столі могла би з’явитися апельсинка або, ще гірше, баварський вентилятор.

У середині літа 2013 року Омко гордо вишивав на цьому монструозному у порівнянні з маленьким елімінатором мотоциклі. І дай боже щастя і здоров’я йому, оскільки, не купивши він його, я би і сам не став байкером (чи що я там таке є), навіть не уявляю яке сіре було б моє життя.

Йшов час, а Трансальпик плавно обростав усілякими ендуро-фішечками типу сигналізації, кофрів від Ромеро і тому подібних підігрівів ручок. Тут він і почав повставати у моїй збоченій уяві як такий Великий Болотяний Потвір, що у сутінках затягує усіх наївних байкерів в пучину оффроуду. Статне Створіння, тільки потвір не боявся дорожного хробака Ямія.

Як і у кожного персонажу, в описаного мною Потвіра були недоліки: дуже він мав великий апетит до масла, а, як відомо, після масла сушить, тому і бензину він споживав понаднормово. Непорядок, адже наш герой не повинен так себе поводити. Погані звички вирішено поборювати у школі хороших манер MotoRush Service Львув.

Привели мот в порядок — відро компресії є, сальники поставились, клапани притерлись, нагар забрався, все грає, заводиться, одним словом — МОНАКО.

Омен на ньому навіть в Хорватію з Олею змотатися встиг. Мотосезон в Трансальпика пройшов недарма. Та й власникам від подарував велику кількість незабутніх емоцій.

Після яскравої білої полоси наступила чорна, а їй передував доооовгий такий градіент.

Після короткої ремісії апетит до масла у мотора повернувся і навіть збільшився. Збільшився і розхід палива, в середньому він був на 1-2 літри більший, ніж у його чорного близнюка.

А усе це неподобство супроводжувалось якимось незрозумілим ефектом, який з’явився одразу після виходу зі школи хороших манер. Хлопки у вихлопній при гальмуванні мотором постійно супроводжували райдера. Все це дуже турбувало мого друга. Дехто казав заспокоїтись — це нормально, коли трансляп жре масло відрами, це нормально, коли в 52-градусної вешки стріляє з вихлопної (фу-фу-фу таким товстим тролем бути). Не знаю, як решта, але я собі місця не знаходив тільки тому, що вже набрався певного поверхневого досвіду у Серого, який завжди твердить один постулат про механіку. Перефразувати його можна так:

Будь-який лязгіт, стук чи інший невідповідний нормальній роботі звук свідчить про незворотню деградацію механізму.

Одним словом, фініш був передбачуваним, хоча ніхто не й гадав, що пацієнт не буде корчитись у муках, а просто здохне в один день, так і не завівшись, десь у першому-другому тижні вересня 2014 року.

Хороша тепла погода, яку постійно і, напевно, навмисно плекало осіннє сонце, довела за короткий період часу Петра до відчаю. Ще би: оглянувшись назад у минулу осінь, було очевидно, що втрачати кращі моменти життя не варто.

Не знаю, чому так сталось, але на прохання допомогти завести Потвіра відгукнувся Я і Сергій; напевно так зійшлися гвізди.

МоторДопомоги ще не сформували у Львові? Може то стати першопрохідцем?

Наступила омовлена заздалегідь Реанімаційна Неділя. Зібравши весь інструмент першої необхідності і КомпресоМетр, вирушив до Гаражу, в якому спочивав герой цієї розповіді. З короткої розмови стало ясно, що на Потвірі заїхали у лігво, а через декілька днів просто не змогли завести, і протягом тижня крутили стартер в надії на успіх до тих пір, поки акумулятор не розрядився — і так декілька раз в ряд.

Що ж, приступимо.

Викручуємо свічі, провіряємо іскру (можна тільки бокові, все рівно мав би завестись) — іскра є.

Тут маю сказати, що усім новачкам, які дружать із технікою безпеки, зрозуміло, що таке гримуча суміш бензини й повітря, і іскра збоку однозначно мала запалити її, і це вогненебезпечно. Проте оптимальне відношення бензини повітря і тиску для запалу суміші електричною дугою буде тільки всередині мотору, тому такий процес провірки роботи є помірковано безпечний.

Пхаєм Компресометр в задній баняк: 8-9 атмосфер. Хреново, але мав би заводитись. Передній баняк — 0 атмосфер!

Бінго, причину знайдено, Сергій ще не прибув, а я вже знайшов поломку. Для адміна-кнопкодава наука даром не пройшла. Хм, провірочка дідовським методом (компресометр новий, може його підклинює): ставлю палець на отвір свічі, задній баняк зриває палець, а передній ні.

Вслід за характерним звуком 2-тактного йожика в мому полі зору з’явився герой-рятівник, достатньо кваліфікований, щоб розбирати мотори без непоправних наслідків.

Варіантів відсутності компресії декілька. Або прогорів клапан, або зійшли мітки ГРМ.

Чому не розірвало там поршень, чи ще щось таке? Чому тільки тих два варіанти? Розумієте, знизу поршня картер також закриий, а поршень, навіть без кілець, повинен давати тиск. А у нас нуль.

Пропустивши уперед заслуженого меганіка, попрямував за молочним коктейлем. Пам’ятаю, що я комусь був його винен.

І не встигнувши повернутись, як мій дохтор із засученими рукавами констатував механічну смерть.

Мітки ГРМ в порядку, швидше всього прогорів клапан, треба вскривати мотор.

Блін, як же ж важко говорити такі речі, але тут ствердно і без варіантів — Петруха ти попав.

Виходити з цієї нелегкої ситуації можна, гордо піднявши голову, і, пустившись берега, витрачати гори грошей на капітальний ремонт, при тому вислуховуючи від друзів фрази типу:

— Ти дурак, краще би продав ту купу брухту, купив новий нормальний мот.

Другий варіант, як заведено, — найти лоха.

Ознайомив Омка із незамислуватим розкладом речей. Він сказав ствердно:

— Потвір мене влаштовує, міняти не збираюсь.

На Ніт і продажу Ніт. Будем капіталити трансальп.

Розборка Чистка Дефектовка.

  

 

На задньому поршні видно, як перше компресійне кільце завальцоване алюмінієм. Два механіки зійшлися у думці, що це наслідок неакуратної збірки. В принципі, дефект не страшний, якщо б кільце далі вільно рухалось у своїй ніші. На передньому поршні, навпроти, залягло масляне кільце.

По головці видно, як завзято їв мотор масло, також видно, що кромка клапана деградувала. Клапана узагалі сильно зношені і, проточивши сідла і клапана, вони б сіли занадто низько, тому заміна. Свічі новесенькі, тому що Омен думав що причина поломки у них.

В корзині зчеплення просіли демпферні пружини, а центральна втулка зносилась, утворивши значний люфт.

Як і в ламінаторі, така корзина створювала значні ударні нагрузки. Міжфрикційні металічні диски постійно пробуксовували, отримавши характерний синюватий відтінок.

Роторний насос також пройшов довгий і нелегкий шлях. Закрались серйозні сумніви, чи він зможе ще раз відпрацювати від капіталки до капіталки безвідказно і чи зможе він взагалі давати достатній тиск. А взагалі, заміна масляного насоса є просто хорошим тоном капітального ремонту.

Циліндри давно вийшли за межі допустимих границь еліпсності та конусності. Кромка біля кілець у ВМТ прямо вказувала на розточку під перший ремонт без застосування нутроміра.

Серйозно постраждав підшипник вала переключення передач, крутився в руках з якимось хрустом. Хоча у всіх підшипниках КПП відчувається бій, цей виділявся особливо.

Хотілось окремо згадати, що все, що можна, було перемазано герметиком, ніби це тортик Спартак, дещо таки попало у канали охолодження і під час відмивання і подготовки до шліфовки із тих каналів під напором води вилітали кусочки герметику. Цікаво, що твориться в радіаторі.

Резинові манжети, чи перехідні патрубки, не знаю, як воно правильно називається, — чув, що вони “скруци”, — задубіли і сифонили.

На головці був знайдений обламаний болт, добре хоч він був у некритичному місці.

Дефектування завершене, далі пішов Підбір Запчастин.

Найдешевше виявилось на partzilla.com, а ось каталоги по xl600v були на cmsnl.com.

Трохи незручно, але усе знайшлося і замовилось. Ось вам два замовлення, декотрі деталі навіть попали в мої руки.

Списочком:

Прокладка під Головку 2 шт
Прокладка під Циліндр 2 шт
Ланцюг ГРМ 2 шт
Масляний Фільтр 1шт
Масляний Насос 1шт
Ланцюг Масляного Насоса 1шт
Патрубок Карбюратора 2шт
Повітряний Фільтр 1шт
Мідні прокладки вихлопної 2шт
Вторинний вал КПП 1шт
Сальник вторинного валу 1шт
Сальник лапки переключення передач 1шт
Сальник клапана впуску 4шт
Сальник клапана випуску 2шт
Комплект кілець 1 ремонту 2шт
Поршні першого ремонту 2шт
Пальці поршнів 2шт
Скоби поршнів 2шт
Вкладиш шатуна 4шт
Вкладиш колінвалу 2 шт
Клапан впуску 4шт
Клапан випуску 2 шт

2 замовлення по 500 зелених кожне.

А тепер про те, чому наш бобік здох. Після дослідження стану більшості деталей мотора встановлено, що пробіг моторчика не менше 300 000 кілометрів, тобто весь стан мотора дуже сильно затасканий Бабою Дунею, котра цього разу за хлібом їздила. Фінальним акордом став прогорілий клапан переднього поршня. Тест світлом одного клапану впуску:

Відео розваленого розпредвалу:

 

І насамкінець, фото нових поршнів: